Ідеї слов'янської єдності та федерації слов'янських республік на грунті повної свободи та автономії були розвинуті у Кирило-Мефодіївському товаристві (1845-1847 рр.). Микола Костомаров (1817-1885) у програмі товариства “Книга Буття українського народу” висуває три головні завдання:

1) побудова слов'янського союзу християнських республік;

2) знищення крипацтва та абсолютної монархії в Росії;

3) розповсюдження християнського суспільного устрою у всьому світі.

Одним з братчиків Г.Андрузьким був також запропонований конституційний проект організації суспільно-політичного устрою майбутньої України, що грунтувався б на засадах демократизації та федералізації Росії. До цієї організації входив і Тарас Шевченко, який у своїх творах в образній формі розвиває перш за все соціальні та національні ідеї товариства, досягаючи при цьому, безперечно, величезної сили впливу на національну свідомість, що перетворює його не просто у поєта, а в національного пророка.

Народницький напрямок в українській політичній думці реп-резен-тував Володимир Антонович (1834-1908). Невід'ємною рисою українського народу він вважає нездатність та нелюбов до державного життя, протиставляє державі з її регламентацією і апаратом - апофеоз вільної творчої суспільності. Розглядаючи три національних типа - українців, росіян та поляків, зазначає, що росіяни розвинули принцип авторитаризму та монархізму, поляки - принцип аристократизму, а українці - суспільної правди і рівності. Таким чином, український тип подається як бездержавний, що веде до відмови від політичної боротьби і до занурювання у “культурництво”.